Однак для того, щоб слідувати вузьким шляхом спасіння, уникаючи широкої дороги, що веде, за словами Спасителя, до загибелі, слід розуміти, що не лише стриманням у їжі та плотському способі життя перемагається гріх, але очищенням серця та ревним прагненням до непорочної чистоти душі. Свята Церква наголошує у великопостових молитвах: «Марно ти радієш, душе моя, стриманню в їжі, якщо від пристрастей ти не очищена: якщо стримання в їжі не стане причиною виправлення твого життя, то гидкою будеш в очах Бога».

«Ухиляйся від зла і твори добро», – ці слова з Першого послання апостола Петра варто найперше пам’ятати всім упродовж Великого посту, – рекомендують учителі Церкви.

Що є головною ціллю святого посту та за допомогою яких засобів її досягти?

«Значення посту полягає не у стриманості від їжі, а в усуненні гріхів, – навчає святитель Йоан Золотоустий. – І хто обмежує піст тільки стриманістю в їжі, той, властиво, безчестить його. Ти постиш? Доведи мені це своїми ділами! Якими, скажеш, ділами? Коли побачиш бідного, дай милостиню. Коли маєш ворога, примирися! Коли побачиш свого друга щасливим, не заздри! Хай постяться не тільки уста, але слух, зір, ноги, руки та всі члени нашого тіла... Що за користь, коли ми стримуємося від страв, а гриземо і з’їдаємо братів».

Святитель Феофан Затворник мовить: «І попостити, і в церкву походити, і усамітнюватись, і духовні книги почитати, і подумати над прочитаним, і собою зайнятись – усе потрібно. Але всі ці справи необхідно спрямувати для однієї мети – достойного причастя святих Христових Тайн. А щоб гідно причаститися, слід душу очистити щирим покаянням, для чого, власне, й призначені всі інші подвиги говіння: церковна і домашня молитва, стримання в їжі, земні поклони та все інше».

Знаючи головну мету посту, не менш важливо правильно використовувати й засоби, що ведуть до неї. І перше, що виділяє Церква, – це обов’язкова підготовка до говіння. Починається вона з примирення зі всіма своїми кривдниками. Необхідно, щоб кожен щиро пробачив один одному, не залишаючи жодного роздратування чи образи у потаємних закутках свого серця. Без цього неможливо говіти перед Богом, і такий піст буде неугодний Богові.

По-друге, у свого духовного отця отримайте настанови щодо відповідного постування, яке для різних людей є різним. Основа посту – боротьба з гріхом через стриманість від їжі. Саме стриманість, а не виснаження тіла, тому піст людина здатна понести в міру своєї підготовки до нього. Зокрема, отці Церкви так навчають: «Щодо посту дійте з повною свободою, скеровуючи все до головної цілі. Коли посилити, а коли послабити можна, зважаючи на потребу. Піст не ціль, а засіб! Краще не зв’язувати себе у цьому якимись незмінними постановами, ніби путами; коли так, коли інакше – тільки без поблажок та саможалю, але й без жорстокості, що призводить до виснаження. Піст – не їсти досита, а трохи залишати себе голодним, щоб ні думки, ні серце не були обтяжені...»

«Від надмірної стриманості людина виснажується й стає нездатною до духовних подвигів, – навчає святитель Ігнатій Брянчанінов. – Наскільки шкідлива нестриманість, настільки шкідливий (а можливо, ще більше) надмірний піст. Ослаблення тіла, що буває від недоїдання, не сприяє молитві в необхідній кількості та з необхідною силою...»

Для фізично здорових людей існує п’ять складників суворого посту: 1) відмова від їжі взагалі на певний час (наприклад, у Страсну п’ятницю); 2) відмова від вареної їжі (понеділок, середа і п’ятниця упродовж посту); 3) гаряча їжа без олії (вівторок, четвер упродовж посту); 4) гаряча їжа з олією (субота, неділя упродовж посту); 5) вживання в їжу риби (свято Благовіщення і Вербна неділя).

По-третє, під час Великого посту крім загальноприйнятих обмежень необхідно відмовитись від найулюбленіших продуктів. Для одного це чіпси, для другого – солодощі, для третього – гарячий шоколад чи кава... Одним словом, кожен повинен принести ту жертву, котра дозволить йому взяти верх над своїм чуттєвим началом і довести, що його безсмертний дух сильніший за смертне тіло.

По-четверте, варто пам’ятати, що аскетизм – поняття цілісне, яке включає і духовне, і тілесне стримання. А це означає, що під час Великого посту потрібно свідомо відмовитись від усього марнотного, поганих звичок, плотських утіх і грішних думок. Якщо вирішили постити, то слід налаштуватись на стримання від любощів і різноманітних розваг – комп’ютерних ігор, улюблених телесеріалів, відвідання дискотек тощо. Необхідно звільнити свій розум від усього суєтного, тоді з’явиться час для читання духовних книг, молитов, думок про вічне. Дуже важливо налаштуватися на добрі вчинки, на покаяння, відганяючи погані думки та спокуси.

По-п’яте, піст обов’язково супроводжується постійною молитвою. «Без Мене, – навчає Господь Ісус Христос, – не можете нічого робити», а тому необхідно тісно перебувати з Ним, бо тільки тоді зможемо принести багато плоду. А це можливо за допомогою постійної молитви серця, коли воно «зігріте і гаряче до Бога взиває», – навчає святитель Феофан Затворник. Необхідно якнайчастіше промовляти молитву преподобного Єфрема Сирійського з доземними поклонами, бо вона призначена допомагати в наших особистих зусиллях під час Великого посту. «Молись і трудись, – навчають святі отці, – адже лінь породжує спокуси».

І останнє, що треба пам’ятати згідно з ученням Церкви: християнська аскеза є боротьбою не проти тіла, а за нього. З цієї причини кожна людина подвизається і душею, і тілом.