Чому пророк уподібнив тебе, одинокого монаха, до осиротілої горлиці (Пс.83:4)?
Тому що горлиця - ціломудренна птиця,
ніколи не вступає в другий шлюб, не сидить на розкішних гілках, а шукає
краще безлюдних пустель, і там довершує дні свої. Для того пророк і
уподібнив тебе до осиротілої горлиці, щоб не повертався ти назад у
світ, щоб не проводив часу в містах і селах, не оселявся разом з людьми
мирськими, не пізнавав доріг їхніх, і душа твоя не відступала від
Господа Бога свого, правдивого Нареченого душ наших, щоб не прийняти
тобі сітей на душу свою, і не повернутися до багатства та житейських
насолод; тому що неможливо тобі бути і ангелом, і людиною; не можеш
служити Богу та мамоні. Не представляйте на оправдання своє, заблукані
монахи, виконання заповідей і благотворіння, турботу про старців та
мандрівників. Бог не цього вимагає від ангелів, але щоб виспівували і
славословили та прославляли Його повсякчас, на що й ви визначили себе.
Запропоную вам наступну притчу:
монах, який любить нагромаджувати, і багатий - мирський володар, а
монах бідний – громадянин небесний. Монахи, які живуть в багатстві і
розкоші, нічим не відрізняються від людей мирських, розкішних і
сластолюбивих. Вони далекі ще від ангельського життя, і навіть
виявляться брехунами. І хоча відреклися вже від світу, проте знову ж
турбуються про житейське, про багатство і про своїх рідних. І образу
монашого не можуть ще на собі носити ті, які заклопотані багатством
житейським. Бо не можна Богові служити і мамоні, каже Господь
(Мт.6:24). І самі апостоли, які запитали Учителя свого і сказали Йому:
ось ми покинули все й пішли за тобою (Мт.19:27), не пішли вже в світ,
залишивши Учителя, і не повернулися назад, тобто, до багатства.
Отже, якщо бачиш монаха багатого і
сластолюбивого, сріблолюбця і неспівчутливого, бачиш, що женеться він
за житейським багатством, любить розкіш та мирські вигоди, то залиши
свої справи і плач про нього, тому що такий ходить в ночі і в темряві.
Бо неугодно Богу, щоб монах покинув, так би мовити, духовне і дбав про
мирське, хоча, очевидно, й має на те і пригожий якийсь привід. Це
диявол над ним посміюється і намагається погубити його. Бо ті, які
заради тілесного і житейського занедбують справи духовні і відхиляються
від них, зазнають велику і постійну шкоду, не розуміючи і не здатними
будучи вмістити умом Божественного вислову: ніхто, що поклав руку на
плуг і озирається назад, не здатний до Царства Божого. (Лк.9:62).
Навіщо тобі, монах, набувати собі багатство душепагубне, високомірне,
гордівливе, немилосердне, неспівчутливе, ненаситне? Чим більше хтось
багатіє, тим більше робиться немилосердним і нелюдяним, і тим більше
стримує руки свої від подавання милостині. Але ти, монах, не бажай
цього багатства, не здобувай і не привласнюй його собі; бо перша і
велика заповідь для монаха - убогість за Богом. Приліпися ж краще до
Христа, без розсіяння перебуваючи в тому місці, де відрікся ти від
світу для Бога, який живий на віки.
Преподобний Єфрем Сирин
|