Піст присікає черевоугодництво, а здержливість з молитвою — розпусну похіть.

(Преподобний Ніл Синайський)

Як на полі ретельно обробленому хліборобськими знаряддями, але не засіяному корисним насінням з особливою силою виростають бур`яни, так і у серці того, хто постує, якщо він, задовольняючись одним лише тілесним подвигом не облачить розум подвигом духовним, тобто молитвою, густо і сильно виростають бур`яни зарозумілості і високомудрості.

(111.103, Святитель Игнатій Бренчанінов).

Корисний нам піст тілесний, бо умертвляє пристрасті. Але піст душевний неодмінно потрібен, тому і тілесний піст без нього - ніщо. Багато хто постує тілом, але не постує душею. Багато хто дотримується посту в їжі і напоях, але не у злих помислах, справах, словах. Яка їм з цього користь? Багато хто постує через день, і два, і більше, але від гніву, злопам`ятства і помсти постувати не хочуть. Багато хто не вживає м`яса, риби, вина, але язиком своїм уражають людей, подібних собі - яка їм із цього користь?

(104,1516, Святитель Тихон Задонський).

"Хлеба несть, а гневом оп`яняться?” Яка користь знемагати від посту і злословити ближнього? Яка користь утримуватися від їжі і красти чуже? Яка потреба виснажувати своє тіло і не нагодувати голодного?

(45, 964, Свт. Іоанн Златоуст).

Той, хто удосконалює себе в утриманні, наближається до здоров`я.

(34,53, Преподобний авва Ісаія).

Перша заповідь, дана Богом людству, - заповідь про піст. Вона була необхідною для нас в раю, до падіння нашого, тим більше потрібна вона після падіння.

(111,86, Святитель Ігнатій Брянчанінов).

Тим і добрий піст, що він відсторонює турботи душі, припиняє пригноблену ним дрімоту, навертає усі помисли до самої душі.

(35,320, Святитель Іоанн Златоуст).

Справжній піст - відсторонення від зла, утримання язика, угамовування у собі гніву, відречення від пристрастей, злослів`я, брехні, клятвопорушництва.

(Преподобний Єфрем Сирин).

Прийшов піст - мати доброчесності. А який же був час до того дня? Час блуду. Душа блудила у всьому, що приємне потрапляло на її очі, - і з зовнішністю, і з речима, а більше - з гріховними пристрастями. Кожен має свою пристрасть, якій догоджає. Час покласти край. "Впізнай кожний свою Далілу”(Суд.16.4-21), яка зв`язує тебе і віддає лютим ворогам, і облиш її. І дано буде тобі більше, ніж Самсону: не волосся лише відросте - благі помисли і не сила лише повернеться - міць волі, не лише очі відкриються - розум стане зрячим, і побачиш Господа, і себе, і що навколо тебе у належному світлі. Нині час слушний, нині день спасіння!

(107,52-53, Святитель Феофан Затворник).

У всіх справах потребує людина допомоги Божої, а тому завжди і в усьому потрібно просити у Творця благословення молитвою старанною. Господь спочиває у простих серцях. Де немає простоти, там суцільна порожнеча. Хто в суперечці поступається, той лиш більше набуває. Ось сокира для вкоріненого самолюбства: віра, смирення, послух. Як робиш добро – посвячуй його тільки Богові. Тоді на невдячність людей не звертатимеш уваги. Свої гріхи сповідай і себе одного звинувачуй – тоді лише успіх прийде. Хто нас хвалить – той нам шкодить. Мусимо мати таку увагу до внутрішнього життя, щоб не перейматися надміру тим, що діється довкола. Тоді й не грішитимеш, засуджуючи інших. Нагороди не жди тепер, тільки потім – на небесах. Блаженний, хто скорботи переносить за правду і живе благочестиво.

(Прп.старець Амвросій Оптинський)