Свята Православна Церква 13 грудня вшановує пам'ять святого апостола
Андрія Первозванного. Саме він вважається великим світилом для нас всіх
людей, які прагнуть до досконалості і до праведного життя з Христом.
Саме цей апостол, як свідчить древнє церковне передання, побував на
наших українських землях.
Апостол Андрій, як і його брат апостол Петро, ловили рибу на
Галілейському озері, коли Ісус Христос покликав їх за собою. Як
розповідає євангелист Іоанн, Андрій був одним із учнів Іоанна
Хрестителя і ще раніше свого брата був призваний Христом на Йордані.
Тому Андрія і назвали Первозванним. Апостол разом зі своїми братом та
двома синами були у числі найближчих Христових учнів.
За пізнішими переказами Андрій був апостолом в Константинополі, де він висвятив першого єпископа Стахія.
Слід зауважити, що апостола Андрія Первозванного вважають першим
благовісником Євангелія Христового на землях України. Коли після
зішесття Святого Духа апостоли кидали жереб, вирішуючи, куди кому йти
проповідувати Христову віру, йому випала Скіфія, тобто землі сучасної
України. Про благовіст апостола свідчать такі давні християнські
письменники, як Іполит Римський (III ст), церковний історик Євсевій
Кесарійський (IV ст) та ін.
У стародавньому літописі Київської Русі «Повість минулих літ»
розповідається про подорож Андрія по українським землям: «Дніпро впадає
у Понтійське море; море це звуть Руським. Уздовж його берегів навчав,
як кажуть, святий Андрій, брат Петра. Коли Андрій навчав у Синопі і
прийшов до Корсуня, він довідався, що від Корсуня недалеко гирло
Дніпрове. І прибув він до гирла Дніпрового, а звідти вирушив угору по
Дніпру. І сталося, що він прибув і зупинився під горами на березі. А
ранком, уставши, промовив він до учнів, що були з ним: «Бачите ви гори
ці? На горах цих засяє благодать Божа, буде місто велике і багато
церков здвигне тут Бог». І піднявся він на гори ці, поблагословив їх,
помолився Богу і зійшов з гори цієї, де пізніше виріс Київ».
Київський собор 1621 року, у часи відродження Української
Православної Церкви після унії, ствердив апостольське походження
християнства на українських землях. У соборній постанові сказано:
«Святий Апостол Андрій — перший архієпископ Константинопольський,
патріарх Вселенський і Апостол Український. На київських горах стояли
ноги його і очі його Україну бачили, а уста благословляли, і насіння
віри він у нас насадив. Воістину Україна нічим не менша від інших
східних народів, бо і в ній проповідував Апостол».
Збирання відомостей про місію апостола до Скіфії розпочалось багато
століть тому. Святитель Римський Климент (І ст) та автор слов'янської
писемності Кирило (Костянтин Філософ) вивчали відомості про перебування
апостола в Криму. Монахи Єпіфаній та Яків, маючи як початкові джрела
твори Климента Римського, Євагрія Сицилійського та Єпіфанія Кіпрського,
обійшли чорноморське узбережжя і зібрали перекази про проповіді Андрія.
Мисаїл VII Дука писав великому князеві Всеволоду Ярославовичу про місію
Святого Андрія: «Священні писання і оригінальні історичні книги
переконують мене, що наші держави мають одне походження і спільні
корені, що одне і те ж спасительне слово дійшло до нас обох і ті ж самі
свідки і предтечі божественної тайни принесли нам обом слово Євангелія».
Дочка Всеволода Янка спеціально відвідала Константинополь, щоб
зібрати відомості про проповіді апостола. Сучасні вчені дійшли
висновку, що Святий Андрій мандрував Скіфією від 10 до 20 років.
Під назвою «Діяння Андрія» збереглась грецькою та латинською мовами
апокрифічна історія апостолів, відома ще Євсевію. Автором історії був
гностик Харін.
«Святий апостол та його учні, пройшовши спекотними шляхами Дикого
поля, наближалися до Холодного Яру. Вийшли вони на найвище місце, з
якого, вже й Дніпро-Борисфен виднівся, та й зупинилися відпочити і
помилуватись краєвидом цього місця райського. А літо на той час
спекотне було, що й річки пересихали. Та не носив із собою Святий
Андрій Первозванний посудини з водою. Було як захочуть люди води
попити, то вдарить Андрій Первозванний своїм посохом об землю, з того
місця і потече джерело з холодною та смачною водою. До того ж вода у
такому джерелі була ще й цілющою, бо Бог давав ту воду святу. Ось і
цього разу вдарив Святий апостол посохом і потекла з-під кручі жива
вода. Стали люди селитись поряд з джерелом і примічати, що коли поп'є
хвора людина води з джерела, то одужує, до життя повертається. З того
часу і почали його називати «Живуном».
Як стверджують церковні історики, у Києві в Успенському соборі
Києво-Печерської лаври віками зберігався пояс Андрія. Його довжина була
одиницею вимірювання для зодчих майже до XVII ст.
В Криму поблизу Фіоленту (Севастополь), на місці, де Андрій влаштував печерну церкву, пізніше виник Балаклавський монастир.
В Російському Пантелеймоновому монастирі на Афоні (Греція)
зберігається священна реліквія — стопа Святого апостола. Самі ж мощі
були перенесені в Константинополь, у храм святих апостолів. 1208 року
хрестоносці забрали їх до Італії, в місто Амальфі, де вони й почивають
нині. Голова апостола знаходиться у Римі, кисть правої руки — в
Успенському соборі Москви, частинки мощів зберігаються у Шотландії та
Андріївському скиті на горі Афон.
 В
кінці своєї подорожі апостол з берегів Понту через Пропонтиду перейшов
до Фракії, а потім до Греції. Вірний своєму імені, що грецькою означає
«мужність» Андрій прийняв муки ради Христа. У місті Патри він був
розіп'ятий при римському імператоі Нероні у 60 році за наказом
проконсула Егея (Егеата) на Х-подібному хресті.
У пам'ять Андрія Первозванного в Києві, на тому місці, де апостол
поставив перший хрест, 1212 року споруджено дерев'яну церкву
Воздвиження Чесного Хреста Господнього, також зведені церква святого
Андрія (1086) та храм Святого Андрія Первозванного на Андріївському
узвозі (XVIII ст).
Отже, споглядаючи на подвижницьке життя святого апостола Андрія
Первозванного ми можемо сказати, що це була тверда духом і міцна силою
людина. І справедливо апостола Андрія Первозванного вважають
основоположником Української Церкви. Так як його пророчі слова сказані
тут у Києві близько 2000 років назад здійснилися, адже тут засяяла
благодать і Бог дійсно побудував багато церков.
Андрій Дигідь
кандидат богословських наук,
викладач Київської Православної
Богословської Академії
|
