Чудо для царя Соломона

          Одного разу майбутній цар Соломон, будучи ще юнаком, сидів, глибоко задумавшись, під пальмами в саду свого батька. До нього підійшов Нафан, його вчитель, і спитав:

          - Про що ти так задумався?

          Юнак підняв голову і відповів:

          - Мені хотілося б побачити чудо, Нафане!

          Учитель Нафан посміхнувся і сказав:

          - Коли я був таким як ти, я бажав того ж.

          - І що ж, здійснилося твоє бажання? – поспішно запитав юнак.

          - Одного разу я побачив, як гранатова кісточка впала в ямку,земля одразу ж дала тріщину – і з маленького зерняти з’явилося два листочки. Але не встиг я розглянути їх, як вони склалися і утворили круглий стовбур, який на моїх очах ставав усе товстішим і вищим. Поки я дивився, на стовбурі з’явилися гілки. Вони покрилися зеленим листям, так що я опинився в прохолодній тіні і відчув приємний аромат. Дерево зацвіло. Я підняв голову і побачив, що між листям уже з’явилися плоди.

          Тут Нафан замовк. Соломон же поспішно спитав:

          - Я теж хотів би побачити таке чудо!

          Нафан сказав:

          - Ти можеш побачити все те, що я тобі розказав, у саду твого батька. Чи не те саме відбувається навесні з кожним деревом?

          - Так, - погодився Соломон, -  але це здійснюється якось само по собі і протягом досить довгого часу.

          Учитель Нафан відповів йому:

          - Хіба тому, що воно здійснюється непомітно, воно втрачає свою принаду? Я думаю, що від цього воно стає ще більш божественне. Придивися до природи – і ти швидше пізнаєш Творця.