Купила мама синові костюмчик із
накладними кишенями, з блискавками. Випрасувала і відправила самого погуляти:
треба ж привчати людину до самостійності.
Як на те серед двору малюка чекала калюжа, величезна – не перестрибнути.
А якщо спробувати?
Та так напробувався, що, коли повернувся, мама його тільки і по голосу і
впізнала.
Ось і Бог створив усіх людей чистенькими, але ми так напустувалтся, що Він
нас тільки по голосу і впізнає…
Але чи чує Господь наш голос? А чи вміємо ми розмовляти з Богом, чи вміємо
молитися?
