Меню сайту


незалежна православна студія




Погода в Україні



Календар
«  Лютий 2010  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728

Головна » 2010 » Лютий » 6 » НИТЬ ТРАДИЦІЇ Золотошвейне мистецтво у Церкві – крізь віки
20:12
НИТЬ ТРАДИЦІЇ Золотошвейне мистецтво у Церкві – крізь віки

Із Біблії відомо, що виткані зображення херувимів були на завісі, яка відділяла Святеє святих від святилища у старозаповітному храмі.

Новозаповітна Церква зображала Ісуса Христа і Божих угодників спочатку на стінах катакомб, пізніше на стінах храмів і вдома, зокрема шитвом. «Удавнину Бог, безтілесний і без виду, ніколи не зображувався. А тепер, коли Бог появився у тілі і з людьми живе, – зображаємо видимого Бога. Не поклоняюся матерії, але Творцеві матерії», – сказав св. Йоан Дамаскин.

Після прийняття Християнства Русь запозичила і звичаї прикрашати дорогими тканинами інтер’єри храмів, шити літургійний одяг. Переливи дорогоцінних тканин, затканих або гаптованих золотом, їхні орнаменти, яскравість кольорів – усе це створювало відчуття надзвичайної святості, підкреслювало урочистість Богослужінь, їхню небуденність. Із того часу широкого розвитку набуло в нас літургійне шитво. Серед дарів князя Володимира Васильковича різним церквам 1288 року перелічуються як дари у Володимирі та Любомилі «і завіси, золотом шиті».

1037 року в Києві постав величезний Софійський собор – центр громадського, політичного й культурного життя. Усередині храм був надзвичайно пишно прикрашений. Серед мерехтіння мозаїк, соковитих фресок виокремлювалися вишиті тканини.

Крім виробів золотого шитва, які високо цінувались і зберігались у соборах, літописи згадують і тих, хто створював їх. Так, в ХІ ст. Анна, сестра князя Володимира Мономаха, яка прийняла постриг в Андріївському монастирі у Києві, організувала школу, де молоді дівчата вчилися мережити золотом і сріблом.

Золота вишивка Русі-України була тим живодайним ґрунтом, на якому розвивалося гаптування в наступні часи.

Шедевром українського шитва кінця ХV ст. є «Золочівський фелон» (Львівщина). Найкоштовніший фелон (частина богослужбового облачення священика) – це дар Константина Мокієвського Києво-Печерській лаврі (1702 р.).

Справжні вершини мистецтва шитва – українські плащаниці, що символізують хресний подвиг Сина Божого в ім’я спасіння людей. При похованні Христа зображають Богородицю, Марію Магдалину, Йоана Богослова, Никодима з Йосифом Аримафейським. Із боків – ангели, іноді – жінки-мироносиці. Поширеним стає зображення знарядь мучеництва Христа – батіг, цвяхи, спис.

Козацька старшина засновувала монастирі, якими опікувалася і щедро обдаровувала. Тож мистецтво монастирського гаптування – одне з визначних явищ національної культури.

Частину гаптованих речей виробляли в жіночих монастирях від Полтавщини до Львова, хоча більшість шили в київських обителях.

Чи не найяскравішою сторінкою українського гапту стала творчість Марії Мазепиної – матері гетьмана Мазепи. З 1688 по 1697 роки вона очолювала Києво-Вознесенський монастир – визначний осередок шитва. Тут виконувалися найвідповідальніші й найкоштовніші роботи як для лаври, так і інших церков та монастирів України. Перлинами світового мистецтва є її роботи «Христос, Богоматір, Йоан Богослов», «Покрова Богородиці», «Вручення ікони» та інші.

Особливістю робіт Києво-Флорівського монастиря стає новий підхід у розумінні орнаменту. Спокійні, застиглі візерунки, що переважали в попередні часи, змінюються пружним, динамічним рухом. Орнамент набуває підвищеної емоційності й символіки. Славу цьому монастиреві здобула ігуменя Олена, яка щедро дарувала різним церквам свої роботи.

Докорінна реорганізація всіх монастирів Російської імперії відбулася наприкінці ХVІІІ ст. у зв’язку з указом Катерини ІІ «Духовні штати». Він скасовував самостійне життя українських обителей і всієї нашої Церкви в цілому. Вони остаточно перейшли в повну залежність від Російської Церкви й державної казни. Наша ж Церква з часів заснування була вільною і сама регулювала своє життя, бо лише номінально залежала від Константинопольського Патріарха. Усі українські монастирі, котрими опікувалися гетьмани й козацька старшина, провадили значну культурно-просвітницьку роботу, утримували школи, друкарні. Позбавлення давньої автономії для рідної Церкви, ліквідація Запорозької Січі й скасування гетьманського устрою, закріпачення селян – усе це спричинило величезний занепад українського життя, зокрема і гаптування.

Нині наше богослужбове шитво відроджується. Багато ікон вишивають стібками (хрестиком), гладдю, бісером. Майстри і майстрині при цьому повинні пам’ятати, що виготовляють не картину, а зображають Бога чи святих, і повинні мати спокій душі, чисте сумління.

Допоможи їм у цьому, Боже!

Волин. єпарх. відом.– 2010.– № 1 (62)

Переглядів: 1146 | Додав: Адмін | Рейтинг: 3.0/2
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

АУДІОАРХІВ

РІВНЕНСЬКА ЄПАРХІЯ 
Сайт храму святої Покрови в м. Ніжині
cerkva-snt.at.ua
Свято-Духівський храм УПЦ КП м. Дніпропетровськ


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Собор Різдва Пресвятої Богородиці 2017