 9. 09. 2010 р. Наша парафія збільшилася.
У день пам'яті Прп. сщмч. Кукші і Пимена, посника, Печерських, в Ближніх печерах, ми збагатилися християнкою це Оксана Сальнік, народжена 19 січня 1986 року Божого у
родині Сергія та Ольги Сальнік.
Над оголошеною було звершено Таїнство Хрещення та Миропомазання.
Нехай Господь благословить новоохрещену Оксану своїми ласками, щоб була доброю та практикуючою християнкою.
Таїнство
хрещення встановив Сам Христос Господь, охрестившись від святого Іоана
Предтечі в річці Йордан. Хрещення не випадково відбулося у воді, бо
вона символізує в Біблії життя (згадаймо, що людина складається в
основному з води), благодать Божу, чистоту тілесну та духовну. Власне,
Ісус Христос, будучи Господем, міг би й не охрещуватися, але своєю дією
Він виразно вказав на те, як треба починати життя кожного християнина.
Христос освятив Собою і води Йордана, тому й нині священик прикликає
молитвами Святий Дух, Котрий і освячує воду в купілі для охрещуваного. Хрещення
звичайно здійснюється у православному храмі, хоча допускається й за
його межами. Хрещення триває взагалі досить довго, півгодини-годину.
Спочатку священик читає молитви-заборони, щоб іменем Господнім
відігнати диявола від охрещуваного, потім той (або від його імені
хресні батьки) тричі відрікається від сатани й тричі урочисто
проголошує з”єднання з Христом як з Царем та Богом; тричі читається
Символ Віри, у котрому сконцентрована суть православного сповідування
віри. Потім освячуються вода та єлей, охрещуваного помазують єлеєм на
знак того, що він приєднується до древа Церкви Христової. Йому дається
ім”я(воно має бути християнське!) і проголошується головна формула
хрещення при трикратному зануренні охрещуваного у воду: "Охрещується раб(а) Божий (Божа) (ім”я) в ім”я Отця. Амінь. (1-е занурення). І Сина. Амінь.(2-е занурення). І Святого Духа." (3-є занурення). Далі
здійснюється таїнство миропомазання, про котре річ піде у наступній
статті. Читаються Апостол та Євангеліє, із відповідною молитвою
підстригається волосся ("постриг”), врешті охрещеному вдягають хрестик
на шию на знак того, що він уже є християнином. Уже
однієї головної формули охрещення достатньо, щоб вважати людину
охрещеною. Це робиться у крайніх випадках, наприклад при небезпеці
близької смерті, причому у таких випадках таїнство хрещення може
здійснити будь хто з православних, чоловік чи жінка, звичайно ж тільки
той(та), хто вже був охрещеним (охрещеною) раніше. Ще св. Петро Могила
зобов”язував парафіяльних священиків навчати баб-повитух охрещувати
новонароджених святою водою у крайній потребі. При тяжких пологах
повитуха мала охрестити дитину, коли з материнського лона виходила
голівка чи ніжки дитини. Якщо немовля помирало при пологах, то вона
помирала як охрещена. Коли ж дитина виживала, то хрещення відбувалося у
храмі як звичайно, тільки головна формула вже не проголошувалася. Як
правило охрещують дитину зануренням у воду, але як виняток допускається
обливання й навіть окроплення. Хрещення однієї особи може бути
здійсненим тільки один раз у її житті, бо людина й фізично може
народитися тільки один раз. У зв”язку з цим Православна Церква вважає
дійсним таїнство хрещення тільки у католиків (римо-та греко-католиків),
у вірменській Церкві, лютеранській, кальвіністській, англіканській та
ще деяких інших, незважаючи на те, що існує різниця у віруваннях,
навіть у розумінні суті хрещення (у випадку з протестантами). Те, що
називають хрещенням представники інших конфесій, наприклад єговісти, не
є таїнством хрещення, а тільки звичайним купанням! В
наш час, після 70-літнього періоду безбожництва, трапляються казусні
ситуації, коли до священика звертається людина, котра й сама не знає:
хрещена вона чи ні, бо батьки чи бабусі нібито таємно охрестили її, але
жодних свідчень не залишилося, немає вже й самих свідків цього. Тому в
таких випадках проводиться звичайне охрещення, але перед основною
формулою проголошується: "Якщо не був (була) охрещеним(охрещеною), то
охрещується…” і т.д. Православні
як і католики охрещують дитину ще в перші місяці, навіть в перші дні їх
життя. Протестанти визнають хрещення тільки у зрілому віці і дорікають
цим православним. Але дорікання безпідставні. По-перше, щодо цього є
вказівки у Святому Письмі. По-друге, хоч дитина є ще зовсім маленькою і
не усвідомлює розумом таїнства, однак її душа цілком здатна сприйняти
благодать Святого Духа. По-третє, не кожна людина, на жаль, доживає до
зрілого віку, буває і зовсім несподівана, рання смерть. Тому позбавляти
дитину Божої благодаті, залишати неохрещеною, це означає позбавити її
покровительства Божого, Чесних Сил Безтілесних, відрізати їй шлях до
спасіння в разі раптової смерті неохрещеними. Це суперечило б і духу, і
літері Святого Письма, а також апостольській традиції. Додамо,
що у земному житті діти до певного віку перебувають під опікою батьків.
Нормальні батьки прагнуть, щоб діти виросли здоровими тілесно,
духовно,тому не чекаючи повноліття дитини роблять щеплення від хвороб
тощо. Це робиться для блага дитини і всі це розуміють. Чому ж не
подбати батькам про головне: про безсмертну душу своєї дитини? Навіщо ж
тягти з охрещенням? Коли
охрещують дитину, то її у храмі до хреста тримають хрещені батьки. В
принципі може бути й одна особа у залежності від статі немовляти: у
хлопчика –хрещений батько, у дівчинки – хрещена мати. Доросла людина
може й сама відповідати на питання священика і для неї хрещені батьки
не обов”язкові. Біологічні батьки дитини не тримають її у храмі до
хреста, але можуть бути присутніми при хрещенні. До
вибору кумів, які будуть хрещеними батьками дитини, треба ставитися
дуже серйозно, бо на них покладається велика відповідальність бути
духовними наставниками для своїх хрещених дітей. Ними можуть бути
тільки православні! Не можна брати кумами нехрещених, іновірних чи
інославних, а також невіруючих. Звичайно ж не можуть бути хрещеними
батьками православних дітей особи, які називають себе православними, а
насправді є членами різноманітних сект, котрі тільки на словах
проголошують віру в Христа, а насправді є надзвичайно далекими від
Нього, члени різних окультних організацій, наприклад реріхівці, які є
відлученими від Церкви, гадалки, ворожки, тощо. Не можуть бути кумами й
безсумнівні грішники (алкоголики, наркомани, гомосексуалісти,
трансвестити і т.д.). Інколи доводиться чути досить дивні питання,
наприклад: чи може бути хрещеною матір”ю вагітна жінка? Церква завжди
ставилася й ставиться з повагою до жінки, тим більше вагітної, тому не
бачить ніяких перешкод для того, щоб ці жінки були хрещеними матерями.
Взагалі, коли виникають якісь питання, то відповіді треба шукати
насамперед у священика, а не у сусідки, тим більше забобонної. Хрещені
батьки окрім великої відповідальності за виховання хрещених дітей мають
і певні обов”язки в день хрещення. Хрещений батько дбає про натільний
хрестик для дитини, а хрещена мати – про "крижмо”- білу тканину
(простирадло, рушник), у котрому тримають охрещуваного. "Крижмо”
символізує собою, що людина вийшла х купелі очищеною від гріхів. До
речі, охрещуваний має у цей день стати перед хрестом скупаним, чистим,
у чистому одязі. Коли
охрещується повнолітня людина, то хрещені батьки непотрібні, але
кандидат в охрещені (так званий оголошений чи оголошена) мають пройти
елементарну катехизацію, тобто знати (в ідеалі напам”ять) Символ Віри,
головні молитви, в першу чергу "Отче наш”, бувати на богослужіннях (на
Літургії - до певного моменту, до виголосу священика чи диякона
"Оголошені вийдіть”), знати, що таке хрест, Хрещення, Церква, читати
Святе Письмо. Варто
сказати кілька слів і про час хрещення. Колись, в часи раннього
християнства, хрещення відбувалося тільки у великі свята або ж
напередодні їх, насамперед в Страсну суботу, перед Великоднем. І досі у
пасхальному богослужінні збереглася згадка про це. Нічний хресний хід
довкола храма був колись процесією новоохрещених (неофітів), вдягнених
у білий одяг, котрі йшли із свічками в руках. Біля входу до храм їх
зустрічали вірні радісним "Христос воскрес!”. Але вже сотні років
таїнство хрещення проводиться в будь-який день. Звичайно на радісному обіді після охрещення в піст не можуть подаватися скоромні страви. Хрещення відкриває людині двері до Царства Божого і тому здавна належить до найважливішим подіям у її житті.
Написав прот. Юрій Мицик
|
