Хлопчик із раннього
дитинства не міг ні встати, ні ходити, ні гратись, як усі діти. Параліч
прикував його до ліжка. Лікарі говорили батькам, що хвороба їхнього сина не
виліковна. Але його рідні, не втрачали надії на Бога, молилися за нього.
Молився цілими днями і сам хлопчик. Не маючи друзів, він постійно думав про
Бога, говорив із Ним. Просив він допомоги і у Божої Матері, Котру любив усією
своєю дитячою душею.
Одного разу Вона з’явилася йому уві сні і сказала, що він повинен
поклонитися Її іконі, яка знаходиться в церкві неподалік міста. Ця ікона була
відомою всім навколишнім жителям як чудотворна. У кінці дев’ятнадцятого століття блискавка вдарила в храм, у якому
вона перебувала, і зруйнувала все, що там було.
Лише ікона залишилася
неушкодженою, тоді як монети, які вилетіли з церковної кружки, приплавилися
навколо образу Цариці Небесної. Після цієї події багато віруючих людей
зцілювалися тут.
Вражений видінням Божої
Матері, хлопчик умовив батьків завезти його до чудотворної ікони. І що ж?
Під час молебню сталося
чудо: хлопчик цілком виздоровів.
