Один чоловік підстрелив
морську ластівку. Вона впала в море з перебитим крилом і марно намагалася
злетіти. Стрілець кинувся у воду, щоб не упустити своєї здобичі, але виявився
свідком незвичайного явища.
Інші ластівки підлетіли до
своєї пораненої подруги і оточили її. Дві з них схопилися дзьобами за її крила
і підняли з води підстрелену пташку. Було помітно, з яким зусиллям летіли дві
ластівки, але не кидали подругу. Поруч із ними летіла й решта ластівок. Через
деякий час перші ластівки втомилися й опустили поранену на воду. Відразу ж її
підхопили дві інші ластівки, підняли з води і понесли далі. Так пари ластівок
змінювалися до тих пір, доки не принесли поранену подругу на великий камінь,
який виступав із води і був досить далеко від людини.
Стрілець побіг берегом,
намагаючись наблизитися до каменя, щоб потім допливти до нього і забрати
підстрелену пташку. Але знову налетіла ціла зграя морських ластівок, і дві з
них знову підхопили поранену й понесли її далі вздовж берега.
Чоловікові стало соромно.
«Здавалося б, нерозумні створіння – птахи, а як вони прив’язані одне до одного,
як намагаються допомогти своїй подрузі, яка потрапила в біду. Невже я, людина,
повинен перешкоджати їм виконувати їхню справу милосердя?» - сказав він сам
собі і не став більше наздоганяти поранену морську ластівку.
