У одного пана, великого
любителя котів та пташок, ті та інші жили між собою мирно.
Але між однією кицькою та
канаркою зав’язалася особливо зворушлива дружба: канарка часто сідала кішці на
голову і починала співати або стрибала у неї по спині, перебираючи ворсинки
шерсті. А киця в цей час солодко мружилась і задоволено муркотіла.
Якось їхній господар зайшов
у кімнату і з жаху закляк на місці. Він побачив, що кішка раптом накинулася на
свою подругу – канарку, схопила її у пащу і, тримаючи її в зубах, вистрибнула
на стіл. Господар зчинив галас, схопив палицю і кинувся на допомогу нещасній
пташці.
- Не чіпайте її, пане, -
сказала покоївка, - Мушка канарки не зачепить – це вона рятує її від сусіднього
кота…
Господар озирнувся і
побачив на вікні чужого кота, який у ту ж мить зіскочив із підвіконня і зник у
саду.
