Чотири роки Дениско
залишився без матері. А про батька він взагалі нічого не знав. Мати скоїла
страшне – вбила жінку. Усі відмовилися від неї і від Дениса. Чого він тільки не
надивився за час своїх поневірянь по дитячих прийомниках-розподільниках, навряд
чи хто зможе розповісти. А сам хлопчик про це згадувати не хотів. В решті-решт Дениско
опинився в другому класі школи-інтернату.
Якось вихователька,
допомагаючи йому вдягнутися, помітила в нього на худорлявих грудях хрестик на
шнурівці.
- Хто тобі його подарував?
- Знайшов.
- А ти знаєш, Хто це?
- Бог.
- Знаєш, за що Його
розіп’яли на Хресті?
Денис нічого не знав, але
чомусь йому захотілося носити хрестик біля серця. Матір нещодавно випустили з
колонії, живе не відомо де, а хрестик – тут.
Тільки іноді доводиться
віддавати: захотілося його поносити і Дмитрикові, і Володі, й іншим… Як
відмовиш? Хлопчикам теж довелося чимало зазнати горя: у Володі мама з квартири
зробила кубло розпусти; у Дмитрика, хоч і був свій будинок, але жив він там,
ніби покинутий, часто голодував. Ось і передають один одному хрестик по черзі.
