Меню сайту


незалежна православна студія




Погода в Україні



Календар
«  Листопад 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930

Гадюка


          Навколо нашого хутора, в ярах і мокрих місцях, водилося немало змій.

          Я не кажу про вужів: до нешкідливого вужа в нас так звикли, що і змією його не називають. У нього є в роті невеликі гострі зуби, він ловить мишей і навіть пташок і, мабуть, може прокусити шкіру, але не має отрути в цих зубах, і укуси його не шкідливі.

          Вужів у нас було багато, особливо в купах соломи, що лежала біля стодоли: як пригріє сонечко, так вони і повзуть звідти; шиплять, коли підійдеш, язик чи жало показують, але ж не жалом змії кусають. Навіть у кухні під підлогою водилися вужі: як стануть, бувало, діти, сидячи на підлозі, молоко хлебтати, так вуж і повзе й до чашки голову тягне, а діти його – ложкою по лобі.

          Правда, водилися в нас не лише вужі; водилась і отруйна змія, чорна, велика, без тих жовтих смужок, які видно у вужа біля голови. Таку змію називають у нас гадюкою. Гадюка нерідко кусала худобу, і якщо не встигнуть, бувало, покликати з села старого діда Охріма, який знав якісь ліки проти укусів отруйних змій, то худоба неодмінно гине, - роздме її, бідну, як гору. Один хлопчик у нас також помер через гадюку. Вкусила його біля самого плеча,і, ще до того, як прийшов Охрім, пухлина перейшла з руки на шию і груди; дитя стало марити, метатися і через дві години померло. Я в дитинстві багато наслухався про гадюк і боюся їх страшенно, ніби відчував, що мені доведеться зустрітися з небезпечною гадиною.

          Косили у нас за садом, у сухій балці, де весною щороку біжить струмок, а влітку тільки сирувато і росте висока густа трава. Усяка косовиця була для мене святом, особливо, як згребуть сіно в копиці. Тут, бувало, і станеш бігати сінокосом та зо всього маху кидатися в копиці й борсатися в духмяному сіні, доки не прогонять жінки, щоб не розбивав копиць.

          Ось так і цього разу бігав я і перекидався, жінок не було, косарі пішли далеко, і тільки наш чорний, великий собака Бровко лежав на копиці і гриз кістку.

          Перевернувся я в одну копицю, перекинувся в ній зо два рази і раптом скочив із жахом. Щось холодне і слизьке мазнуло мене по руці. Думка про гадюку промайнула в голові моїй, і що ж? Величезна гадюка, яку я стурбував, вилізла з сіна і, піднімаючись на хвіст, готова була на мене кинутись.

          Замість того, щоб бігти, я стою, як закамянілий, ніби гадина зачарувала мене своїми некліпаючими очима без повік. Ще хвилина – і загинув би; але Бровко, як стріла, злетів з копиці, кинувся на змію – і зав’язалася між ними смертельна боротьба.

          Собака рвав змію зубами, топтав лапами; змія кусала собаку і за морду, і за груди, і за живіт. Але через хвилину лише шматки гадюки лежали на землі, а Бровко побіг геть.

          Тут тільки повернувся до мене голос; я почав кричати і плакати; прибігли косарі й косами добили ще тремтячі шматки змії.

          Але найдивніше те, що Бровко з цього дня пропав…

          Тільки через два тижні повернувся він до дому: худий, охлялий, але здоровий. Батько говорив мені, що собаки знають траву, якою вони лікуються від укусів гадюки.

Меню сайту

А у д і о а р х і в
АУДІОАРХІВ

друзі сайту
РІВНЕНСЬКА ЄПАРХІЯ 
Сайт храму святої Покрови в м. Ніжині
cerkva-snt.at.ua
Свято-Духівський храм УПЦ КП м. Дніпропетровськ

Block title

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Собор Різдва Пресвятої Богородиці 2017