Вони намагалися
врятуватися. Таких людей називають біженцями. Але які вони біженці? Багато з
них не те що бігати – ходити не вміли. Їх тримали на руках, притискаючи до
грудей. І все-таки вони рятувалися втечею.
За кожний метер Криму йшли
бої. Дітей, безпомічних стареньких, поранених – тих, хто не міг воювати, -
посадили на кораблі, щоб переправити на Таманський півострів. Там було
спасіння. Але туди ще треба було допливати. А над Кримом бушувала смерть.
Напередодні корабель із важкопораненими потопила фашистська авіація. Тільки б
проминути Керченську протоку…
Раптом у небі з’явилися німецькі літаки. Погода була ясна, видимість –
чудова. Пролітаючи над самою палубою, майстри смерті бачили дитячі голівки,
носилки з хворими, можливо, бачили обличчя дітей, охоплені жахом. І, дивлячись
на беззахисних, вони байдуже скидали бомби і натискували на гашетки кулеметів.
З гуркотом проносилися над
головами дітей фашисти, скидаючи свій смертоносний вантаж, а потім знову
набирали висоту, щоб, розвернувшись, як слід прицілитися і на цей раз не
промахнутися.
Біженці не могли бачити
очей своїх убивць, їхніх облич, закритих шоломами. Що було в тих поглядах?
Азарт гравців, які відточують свою майстерність? Ненависть? Бажання знищити
саме дітей, щоб у цього народу не було майбутнього? Чи вони автоматично
виконували нелюдський наказ? Це так просто – натиснути, як у комп’терній грі, кнопку. Вибухне бомба – і когось уже не буде
серед живих. Знову й знову набирали вони висоту і розвертали літаки…
І тут на дуель з літаючою
смертю вийшла маленька дівчинка. Вона стала на носі корабля і… почала молитися.
Фашисти засипали її свинцем. Вона відповідала їм молитвою. Виття і гуркіт бомб,
які розривалися, стрекотання кулеметів заглушували слова, але дівчинка
продовжувала молити Господа про допомогу.
Кораблі випустили димову
завісу. Який ненадійний цей захист, котрий може розсіятися в будь-який момент…
Але Бог почувши слова дитячої молитви, наказав вітерцеві так обдувати кораблі,
щоб дим закрив їх, - і фашисти даремно розкидали свій смертельний вантаж.
Фашистські літаки забралися
геть, не пошкодивши жодного корабля, не зачепивши дівчинку, яка молилася. Вони
відлетіли. Але що ці льотчики скажуть Творцеві, коли предстануть перед Ним?
Біженці цілі та неушкоджені
зійшли на берег. І кожний зі сльозами дякував дівчаткові, щось дарував їй, адже
всі розуміли, що сталося диво: дитяча молитва врятувала від неминучої загибелі
тисячі людей.
Ми не знаємо імені цієї
дівчинки. Вона була такою маленькою… Але яка величезна рятівна віра жила в її
серці!
