Дружба

          Уяви, що є у тебе в класі товариш. Іноді він зустрічає тебе радісно, з усмішкою, як кращого друга, іноді проходить мимо, майже не помічаючи, а той зовсім не вітається. Якщо ж заговориш із ним – відповість з висока, гордовито, насміхаючись, наче і зовсім тебе знати не знає.

          Але проходять дні, він знову «свій», і починає: дай йому задачку списати, підручник він десь посіяв… Спише – і знову ти для нього не існуєш.

          Приємно дружити з такою людиною?

          Чи не так ми деколи поводимося з Богом.