Уяви, що є у тебе в класі
товариш. Іноді він зустрічає тебе радісно, з усмішкою, як кращого друга, іноді
проходить мимо, майже не помічаючи, а той зовсім не вітається. Якщо ж заговориш
із ним – відповість з висока, гордовито, насміхаючись, наче і зовсім тебе знати
не знає.
Але проходять дні, він
знову «свій», і починає: дай йому задачку списати, підручник він десь посіяв…
Спише – і знову ти для нього не існуєш.
