Прийшов Сергійко до лікаря,
а той став його через трубочку слухати: чи добре дихає, чи не застудився?
Говорить лікар хлопчикові:
- Дихай!.. Не дихай!..
Асам у трубочку слухає.
Потім знову:
- Дихай!.. Не дихай!..
І знову слухає. Лікар
досвідчений, але вже зовсім старенький, забудькуватий. Сказав хлопчикові:
- Не дихай! – і відійшов до стола.
А Сергійко – хлопчик
слухняний. Сказав йому не дихати, він і не дихає. П’ять секунд, десять, двадцять… Лікар вже давно рецепти
виписує, а малюк усе не дихає. Нарешті він не витримав і видихнув. Без дихання
що з нами було б?
От-от! Так і душа без
молитви вмирає, а з нею вона росте, набирається сили і підноситься до Бога.
