Дихай! не дихай?

          Прийшов Сергійко до лікаря, а той став його через трубочку слухати: чи добре дихає, чи не застудився?

          Говорить лікар хлопчикові:

          - Дихай!.. Не дихай!..

          Асам у трубочку слухає. Потім знову:

          - Дихай!.. Не дихай!..

          І знову слухає. Лікар досвідчений, але вже зовсім старенький, забудькуватий. Сказав хлопчикові:

          - Не дихай! – і відійшов до стола.

          А Сергійко – хлопчик слухняний. Сказав йому не дихати, він і не дихає. П’ять секунд, десять, двадцять… Лікар вже давно рецепти виписує, а малюк усе не дихає. Нарешті він не витримав і видихнув. Без дихання що з нами було б?

          От-от! Так і душа без молитви вмирає, а з нею вона росте, набирається сили і підноситься до Бога.

          Молитва і є дихання душі, її життя.