Повелитель морів

          Колись у Данії царював король Канут, якого називали «великим владикою морів».

          Одного разу Канут стояв на морському березі, оточений своїми наближеними. Вони звеличували могутність короля, говорили, що він справедливо зветься володарем морів і що для нього немає нічого неможливого на землі, тому що він всемогутній.

          Слухаючи таку мову, король сказав:

          - Принесіть мені моє крісло і поставте тут, на краю скелі.

          Крісло принесли, цар сів і знову став дивитися на море.

          Тим часом піднявся вітер, і хвилі з шумом набігли на берег.

          - Не смій підходити до мене, море! – грізно крикнув Канут. – Адже воно повинно виконати мою волю, чи не так? – запитав цар придворних.

          Ті мовчки поклонилися царю на знак згоди.

          - Підійдіть до мене, друзі, ближче.

          Придворні підійшли.

          А буря на морі ставала все сильнішою і сильнішою. Хвилі, як скажені, кидалися на берег. Боязливих придворних охоплював страх, та відійти вони не насмілювалися, а король сидів і начебто нічого не зауважував. Але от одна хвиля так сильно вдарилася об берег, що облила всіх водою. Придворні закричали від страху й відскочили назад.

          - Як ви можете, стояти поруч мене, боятися моря? – запитав цар. – Хіба не самі ви сказали, що я – владар морів і вітрів?

          Придворні мовчали.

          Тоді Канут підвівся і, вказуючи на себе, сказав:

          - Дивіться – це ваш король.

          Потім, піднявши руки до неба, додав:

          - А там ваш Бог… Якби Канут був насправді всемогутнім володарем моря, тоді воно корилося б йому. Є тільки єдиний Істинний і Всемогутній Бог, якому підкоряються і вітри, і моря, і люди, і все, Ним створене.