Батько накреслив на грядці свого городу три
початкові букви імені свого сина і засипав ці борозенки насінням салату. Днів
десять потому хлопчик, здивований, прибіг до батька і повідомив, що його ім’я виросло на грядці.
Батько посміхнувся і зробив
вигляд, що не вірить у таке чудо. Тоді дитина стала наполягати, щоб батько
пішов на город і переконався у цьому сам. Батько погодився і, прийшовши на
грядки, Сказав:
- Це звичайна випадковість.
Хлопчик задумався. « Як же це ні з того
ні з сього виросло моє ім’я? –розмірковував він. – Хто-небудь це неодмінно
влаштував, тільки я не знаю, хто і як ».
Користуючись таким випадком, батько сказав синові:
-Ти правий, це не могло відбутися само по собі. От так –
то й увесь світ, що ти бачиш, не міг утворитися сам по собі, якби його не
створив Бог, Якого ми тому і називаємо Творцем не тільки землі, але й неба.
