Сьогодні у

З церковної історії відомо, що спочатку християни причащалися щодня, потім щотижня і поступово мінімальною нормою стало причастя раз на рік. Сьогодні багато хто, називаючи себе християнами, не причащаються по декілька років. У сучасних християн встановився звичай причащатися раз на рік – перед святом Пасхи, і цей звичай настільки вкорінився, що тим, хто причащається частіше, доводиться вислуховувати зауваження, що мовляв, так не годиться, що частим причастям ми нібито зневажаємо святе таїнство.

Міркування цих людей стосовно «шкоди» частого причастя нагадують те, якби хтось сказав: «Не можу митися щодня, я мушу бути брудним, щоб добре підготовитись до миття. Мені буде не по собі, якщо буду відчувати себе щодня чистим». «Як можна погасити полум’я пристрастей, якщо не причащатися Непорочних Таїн, що проганяють неміч, втихомирюють сувору боротьбу плоті і перемагають пристрасті?» – пише святитель Кирил Олександрійський.

«Як вони можуть очистити себе і розум свій?.. Відродити сили духовні, не причащаючись Тіла і Крові Господа нашого, котрі є істинним Очищенням, істинною Красою, істинним Освяченням і Благородством душі?» – запитує святитель Йоан Золотоустий. Ніде не мовиться про те, що кожен, хто хоче причаститися, може це зробити лише тоді, коли відчує себе праведником. Це й зрозуміло: якщо чекати праведності, для того, щоб приступити до таїнства, то може статися, що такого моменту людина не дочекається ніколи.

Що ж стосується особливих аскетичних правил підготовки до Причастя в період говіння, як, наприклад, піст упродовж декількох днів, то вони виникли в ті часи, коли причастя стало нерегулярним.

А щодо тих людей, які прагнуть причащатися щонеділі або частіше, правила значно послаблюються. Крім того, є немало святкових днів, коли піст суперечить ідеї свята. Якщо людина прагне причаститися в дні Пасхального тижня, чи повинна вона постити у свято Пасхи? Існуюче правило обов’язкового посту перед причастям говорить, що на Літургіях Пасхального тижня взагалі ніхто не причащається. І священик, виходячи з чашою і промовляючи «Зі страхом Божим і вірою приступіть», зараз же йде у вівтар, бо ніхто не приступає – частіше всього за вказівками самого ж священика. Усі настанови щодо підготовки до Євхаристії спрямовані на те, щоб людина, яка приступає до таїнства, причастилася з почуттям глибокого покаяння.

Одного разу святий праведний Йоан Кронштадтський перед причастям запитав своїх духовних чад:

– Ну, як ви?

– Так, ми готові, отче, – відповіли одні.

– А ви?

– А ми погано, – зізнались інші, – в праці і турботах не приготувались, простіть!

– Так ось, – сказав святий, – ви, не готові, – приступіть. А ви, готові, приходьте іншим разом до чаші Тайн Христових.

Таким чином, Йоан Кронштадтський підбадьорив смиренних і врозумив самовпевнених. Ніхто з людей силою своїх заслуг не гідний святого Причастя. Тому приготування до нього, як сказав один богослов, полягає не у підрахунку й аналізі своєї «підготовленості», а у відповіді любові на любов. Люди ж, забувши про любов до Христа, часто підходять до святої чаші тільки з бажанням дотриматись регулярності в причасті. Вважається, що Великий піст є найзручнішим для підготовки причастника. Але чи всі, хто причащається тільки перед Пасхою, гідно приймають Тайни?

Пам’ятаймо слова святителя Йоана Золотоустого: «Ухиляння від частого прийняття святих Тайн є „справою сатани"». «Прийдіть до Мене, усі струджені і обтяжені, – і Я вас заспокою!» – закликає Спаситель через євангеліста Матфея. Чи прийдемо? Христос у таїнстві святого Причастя чекає нас.