30 вересня 2012 року в рамках відзначення Всеукраїнського дня бібліотек працівники книгозбірні Львівського національного університету імені Івана Франка відвідали м.Дубно, давнє місто у Рівненській обл., яке згадується ще в Іпатіївському літописі. Дослідники старовини припускають, що у XIV ст. у цьому місті з’явився перший дерев’яний замок, а вже у XV ст. почалося зведення мурованого замку. Відомо, що із 1498 р. у місті діяло Магдебурзьке право. За час існування Дубно ставало місцем розгортання різних важливих подій: як реальних, так і літературних. Під час Визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького місто штурмували загони Максима Кривоноса, і саме ця місцина постає у на сторінках повісті М.Гоголя "Тарас Бульба” (у наш час у місті проводиться рок-фестиваль з такою ж назвою). На початку XVIII ст. Дубно опинилося у центрі подій Північної війни: у 1706 році його зайняли шведи на чолі з Карлом ХІІ, а російський цар Петро І, який перебував тут у 1707 році, дивився міцності фортечних мурів Дубенського замку. У період Першої та Другої світових воєн Дубно також знаходилося у вирі бойових дій.

Зараз у місті мешкає близько 38 тисяч мешканців. Тут створено Державний історико-культурний заповідник м.Дубно, який охоплює багато пам’яток минулого. Звичайно ж, головної архітектурною принадою міста є фортеця, яку було зведено ще у XIV столітті, спочатку – дерев’яні укріплення, а згодом, вже у 1492 році, за наказом князя Костянтина Івановича Острозького, почалося зведення кам’яного замку. На початку XVII ст. замок перебудував Януш Острозький в стилі пізнього Ренесансу. Пізніше замком володіли Заславські, Сангушки, Любомирські. В’їзна брама розташована у надбрамному корпусі XV ст., який зараз втратив свій первісний вигляд. Також на території замку розташовані палаци Острозьких (XVI ст.) та Любомирських (XVIII ст.). Дубенський замок – недосяжна твердиня, яку не вдавалося взяти ані татарам, ані козакам. Особливо сильне враження складають два величезних неприступних бастіони – північний та південний.

Замок Острозьких є однією із найдавніших споруд міста. Первинною датою його забудови вважається 1492 рік. Основою Замку був корпус при в’їздній брамі, споруджений у ХУІ – ХУІІ ст., з порталом у стилі епохи Відродження. Прикрасою брами був герб князів Острозьких у гарній оправі, який зберігся до сьогодні. Первинною датою його забудови вважається 1492 рік. У палацовому комплексі окрему пам'ятку архітектури становить палац князів Любомирських, у північній частині замкового двору. Його споруджено на старому фундаменті у другій половині ХVІІІ ст. князем Михайлом Любомирським. У великій бальній залі, яка була піднята на півтораповерхову висоту і декорована круглою колонадою, що підтримувала балюстраду навколо відкритого простору верхньої частини приміщення, витанцьовували краков'як, піднімали келихи з добірними винами. Знатні гості збиралися у бенкетній залі, яка, як і бальна, була декорована високим фризом із зображенням сюжету свята Вакха відомим італійським майстром Доменіко Мерліні. І досі збереглися танцюючі вакханки і сатири, що підтримують гірлянди з виноградних лоз. У замку не тільки розважались, він мав надзвичайно велике оборонне значення. Протягом свого існування Замок неодноразово перебудовувався і укріплювався. Між старим городищем і новим Замком пролягав глибокий рів, який наповнювався водою. Інший рів був проритий із західного боку Замку, де був підвісний міст, який піднімали на ніч. У замкових казематах знаходили притулок міські жителі під час ворожих нападів.

Після Замку Острозьких колектив Наукової бібліотеки мав нагоду оглянути храми м.Дубна. Екскурсію провів настоятель Собору Різдва Пресвятої Богородиці о. Іван Дуда. Перший храм, який відвідали бібліотекарі – Св. Миколая, найстаріша церква м.Дубно, яку було зведено ще у 1615 році. Також працівники НБ мали нагоду помолитися у Спасо-Преображенському храмі, поблизу якого у давнину знаходився і монастир. У грамоті до ігумена цього Спаського монастиря о.Василія від 18 грудня 1592 року князь Костянтин Острозький називає ці споруди "фундацією предків наших". В 1630 роках, коли архимандритом дубенських монастирів став Касіян Сакович, сюди проникла унія. Муровану церкву, що збереглася й донині, збудував 1643 року архиімандрит Прокопій Хмелевський. Церква споруджена у стилі молдавського конхового храму. Спасівська церква була оновлена 1833 року, а 1839 року добудували дзвіницю. І сьогодні над Дубном у дні великих свят розносять свої голоси дзвони цієї церкви (а один із середньовічних дзвонів, який вийшов з ладу (тріснув), передано в експозицію виставки "Скарби наші духовні" Заповідника; дзвін 1572 року відливу, нижній діаметр 74 см, головною прикрасою є кириличний напис на шиї дзвону).

Наступна святиня, яку відвідали бібліотекарі, був Собор Пресвятої Богородиці. З архітектурного погляду собор з дзвіницею – взірець візантійського мурованого храму дванадцятого століття, але в поєднанні з використанням елементів притаманних класичній архітектурі. Будівельними матеріалами для нього послужила цегла, з глини, спеціального випалу, та білий розтвор, зроблений з піску, вапна, яєць та сироватки. Собор хрестоподібний, пятикупольний. Дослідники вітчизняної храмової архітектури вважають, що традиція спорудження храмів у формі хреста прийшла до нас із Візантії. Такі храми стояли у древньому Херсонесі, багато схожих збереглося і донині на Кавказі. Ці будівлі, собор і дзвіниця. що в Страклові, складають чудовий дует вишуканої строгої ампірної архітектури. Те що постає перед очима вражає і дивує. На фоні будівель міського поселення величний храм класичного зразка. Собор Різдва Пресвятої  Богородиці – це перлина міста Дубно. Собор неймовірної краси та величі, гармонійність архітектури, дивовижність, грандіозність, міцність. Ця святиня православ’я добре захована серед старих дерев, тому не кожен подорожній її відразу помітить. У затишному подвір’ї, серед столітніх дерев хочеться думати тільки про святе і вічне. Витончений зовнішній вигляд Страклівського собору, доповнює його внутрішнє оздоблення. Внутрішній пам’ятник відноситься до творів архітектури романтичного періоду, в який додані риси еклектизму і бароко. Внутрішній інтер’єр собору просто заворожує своїм оздобленням. Під час другої світової війни стіни храму врятували від смерті багатьох людей. Загальна площа собору становить понад сімсот квадратних метрів, а бані собору і дзвіниці піднялися на висоту пташиного польоту. Опісля такої насиченої прогулянки бібліотекарі університетської книгозбірні повернулися до Львова, щоб, сповненим сил і натхнення, допомагати своїм читачам мандрувати сторінками книг і давніх фоліантів, що приховують не менш цікаві та захоплюючі історії.

Матеріал підготувала

завідувач відділу резервно-обмінного фонду

М.Колодій